‘Історія і традиції’

Прародителем свадебного торта является хлеб, который с древних времен использовался в свадебных церемониях разных народов. Например, во времена расцвета Римской империи гости свадебного торжества бросали в невесту заранее заготовленные лепешки. Позже лепешки стали просто надламывать. Именно от крошек, которые образуются при разламывании хлеба, берет свое начало традиция бросать в жениха и невесту конфетти. «Сonfarreatio» означает «съедая вместе». Теперь конфетти – атрибут свадебной церемонии во всем мире. >>

Обряд бгання короваю символізує освячення громадою нової родини. Це давній традиційний обряд українців. Весільний коровай – це символ добра та достатку новоствореної родини, тому і обряд цей – один з головних в весільній церемонії.

В різних районах нашої країни він мав свої особливості, пекли коровай вдома у нареченої, у родичів, або в обох молодих. Але неодмінним було головне: для виготовлення короваю родини молодят запрошували заміжніх жінок, які своїм власним досвідом показали громаді, що вони здатні створити щасливу родину, яка живе в любові і злагоді. В бганні короваю часто приймати участь родичі молодят з обох боків. Це символізувало об’єднання сімей. >>

Святий Миколай Угодник вважається покровителем моряків, хліборобів. До нього звертаються люди, що опинилися в біді. Вшановують його в нашій країні двічи на рік: Миколая Весняного  — 22 травня і Миколая Чудотворця – 19 грудня.

Святий Миколай прославився своїми добрими справами та допомогою всім простим людям, що до нього звертались. Запорізькі козаки вважали Миколая Угодника своїм заступником в військових кампаніях, як сухопутних, так і морських. Храмове свято Миколая українці завжди відзначали із службою Божою, гостинами, провідували родичів. Свято припадає на піст, тому стіл накривали пісними стравами: пекли калачі, печиво, пряники, пампушки та пироги, варили вареники, смажили млинці. І все це – з пісною начинкою.

Традиція робити подарунки на день святого Миколая прийшла до нас від греко-католиків. Тож спочатку вона була запроваджена в Західній Україні, а потім поширилася на всю Україну. У карпатських та прикарпатських селах на свято Миколая по дворах ходила ватага хлопців з дарунками. Був серед них один  вдягнутий під козака, зі смушковою шапкою із шликом. Серед подарунків зазвичай  були пряники «миколайчики», символізуючи Миколая. Носили вони також із собою лозину. Чемним дітям зразу вручали подарунки. А бешкетникам спершу погрожували лозиною, а згодом, все ж таки дарували пряники. У містах в ніч на 21 грудня батьки клали дітлахам в ліжко, або в черевики «миколайчика». Вранці діти знаходили свої подарунки і хвалилися один перед одним ними. Поступово смак пряника вдосконалювався за рахунок додавання в нього меду, кориці, гвоздики та інших прянощів. І звичай дарувати подарунки теж з часами змінювався. В наш час не тільки діти отримують подарунки на свято Миколая, але й молоді люди дарують один одному приємні дрібнички і святкові пряники.

© ТМ «Tort.UA». Повна або часткова публікація статті без дозволу адміністрації сайту  ”Tort.ua”  заборонена.

Про роль вишитого рушника у весільних обрядах написано чимало. Власне, саме велике різноманіття обрядових рушників та хліба (короваю), в першу чергу і робить українське весілля українським, надаючи цій незабутній в житті кожної людини події національного характеру. Сьогодні хотілося б розповісти про те, чому саме вишитий рушник посідає таку значну роль у весільних звичаях, і як правильно потрібно готувати та вишивані рушники до весільних обрядів.
З давніх-давен рушники в українських обрядах виступали як обереги. Цього магічного значення рушнику надавала вишивка, через орнамент, колір, місце розташування окремих елементів. Про символіку орнаменту ми розповідали раніше. Сьогодні хотілося б сказати про найосновніші правила, про стародавні канони вишивання весільного рушника. >>

„Весільні шишки” – це обрядове весільне печиво, яке не одне сторіччя використовується в весільній церемонії. Сосна для українців – символ життєвої сили, плодючості та ще й оберіг від нечистої сили. Соснова шишка уособлює в собі чоловічу силу. Тож і „весільні шишки” несуть в собі зазначені якості. >>

Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.
Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям. >>

Не так давно в нашу жизнь вошел, а точнее ворвался и всех очаровал, новый праздник – День святого Валентина. Хотя в западных странах его празднуют уже не одно столетие все влюбленные. Святой Валентин – это покровитель влюбленных. А «валентинки» – это открытки в виде сердечек, которые дарят 14 февраля возлюбленным с пожеланиями счастья, признаниями в любви или просто анонимными шутками. Ежегодно их подписывают такое количество, которое уступает только Новогодним и Рождественским открыткам. >>